На стіні Сокальської гімназії ще одна чорна дошка випускнику школи.
21 квітня відбулося відкриття та освячення меморіальної дошки в пам’ять про героя Сокальщини, що загинув в зоні АТО – Романа Галаса.
Нагадаємо, Роман Галас народився і виріс у нашому місті, у 1993 році закінчив Сокальську гімназію імені Олега Романіва. Він був командиром взводу 16 окремого мотопіхотного батальйону, мав звання старшого лейтенанта.
Роман Галас загинув 8 серпня 2015 року поблизу Артемівська, що на Донеччині при виконанні бойового обов’язку. І хоча сам він вже давно проживав на Рівенщині, тут залишилися його батьки. Тут його і відправляли в останню дорогу на вічний спочинок.
Біля школи зібралися учні, родичі, друзі загиблого, прийшли віддати честь герою і звичайні сокальчани.
Класний керівник Марія Степанівна Назарук згадує Романа, як розумного, допитливого, відповідального, чесного і справедливого юнака… , а далі з гордістю та жалем в голосі, Галина Федаш розповідає про свого однокласника, говорить: «…не такими мають бути зустрічі з однокласниками… як прикро, що не встигли зустрітися, не те щоб попрощатися, а хоч би поговорити…» А далі говорять дружина і мати Романа. Вони дякують всім за підтримку у тяжкі хвилини, а самі ледь стримують сльози.
Бойові побратими героя Володимир Доляницький і Микола Журавльов відкрили меморіальну дошку. Священнослужителі з храму Первоверховних апостолів Петра і Павла освятили гранітну плиту, що увіковічнює пам’ять про Героя Романа Галаса, і разом з присутніми помолилися за упокій душі полеглого воїна.
Микола Журавльов розказує, в яких непростих умовах доводилося тримати оборону, як щоночі, попри Мінські домовленості, наших військових обстрілювали сепаратисти, як нелегко було приймати рішення командирам, щоб зберегти життя побратимам…
Біля меморіальної дошки поклали квіти, запалили лампадки. Уже аж три таких чорних дошки висить на стінах гімназії. І стає якось моторошно, коли дивишся на обличчя молодих хлопців, чиї портрети «прикрашають» школу, а всередині лише питання «Чому…?»
Болить зранена душа близьких за цими молодими людьми, які мужньо захищали суверенність рідної землі і віддали за неї життя, і лишається тільки пам’ять. Пам’ятаймо!
