Вчора, 3 грудня, був Міжнародний день людей з інвалідністю. Деякі люди вважають цей день святом і телефонують з привітаннями, що не може не веселити . Дехто і не знає, що є такий день в календарі. Особисто я вважаю, що цей день потрібен для того, щоб якомога більше людей дізналося про те, що в цьому світі живуть люди з інвалідністю, які являються повноправними членами суспільства, його невід’ємною частиною, і рівноправними громадянами. А ще, цей день є приводом для того, щоб проаналізувати чи можуть ці люди сьогодні жити в світі незалежним життям? І подумати над тим, які ще умови потрібно створити, якщо це не так.
Шкода, що ще далеко не всі люди розуміють, що таке інвалідність і що потрібно щось змінювати в цій країні, та Сокалі, зокрема. Ось, наприклад, по вулиці Св. Петра і Павла, «виросли» новобудови. І вже із новими законами, українці, які хочуть в Європу, свідомо розробили план та побудували будинок із крутими сходами у під’їзд. І збоку рейки – «щоб інваліди могли дістатись усюди». Як на мене, такий «плавний заїзд» – це образа для усіх людей у візках, матерів з дітьми у візочках і літніх людей. Це, як лисичка дала поїсти журавлику кашки із мілкої мисочки… І це не єдиний такий випадок, на жаль.
Тому, для таких свідомих українців, я хочу розказати історію, яка, надіюся, допоможе їм краще зрозуміти всю глибину цієї проблеми і що життя людей з інвалідністю – це постійна боротьба не зі своєю інвалідністю, а з навколишнім середовищем.
Уявіть собі, що завтра у всіх людей почати виростати крила: у дітей і дорослих, чоловіків і жінок, молодих і стареньких, бідних і багатих, у президентів і прибиральників. І тільки у вас ці крила так і не виростуть. Ви не будете в цьому винні, але по незрозумілій вам причині крил у вас не буде.
І ось ви живете у світі людей з крилами. Всі навколо вас літають. Цей світ почне потроху мінятися. Люди з крилами вирішать, що їм не потрібні дороги, двері, сходи і ліфти. Вони будуть будувати величезні будинки з одними тільки вікнами. А найпрестижніші компанії будуть орендувати свої офіси на найвищих поверхах і будуть приймати на роботу тільки тих, хто може літати найшвидше і найвище. Дуже скоро вам буде практично неможливо влаштуватися на будь-яку роботу, адже вас – «безкрилого» (так будуть називати всіх людей, у яких немає крил)ніхто не візьме на роботу, пояснюючи це тим, у їхніх офісах немає «спеціального пристосування» для «безкрилих». Або побудують рейки із землі до вікон і скажуть, що це вони спеціально для вас облаштували заїзд і «заходьте, будь-ласка». І, врешті решт, ніхто зверху вас і помічати не буде.
Але ви не спішіть впадати у відчай. Адже, люди з крилами вас повністю не покинуть! Вони обов’язково попіклуються про вас. Почнуть створювати лікарні, де вас лікуватимуть від «безкрилості», щоб ви видужали і стали такими, як і всі «нормальні» люди. Даватимуть безплатно ліки і створять пільги на проїзд, які час від часу відмінятимуть і вам ще прийдеться їх вмовляти про це. Хоча і це вам не допоможе. Ви зовсім втратите надію на нормальне, щасливе життя і, звісно, підете в церкву, щоб хоч там відчувати себе людиною (там поки не так високо). Але, коли інші люди в церкві побачать вас, вони злякаються і почнуть молитися за те, щоб у вас виросли крила.
Ваше життя, як і життя інших безкрилих людей, стане дуже складним. Тому що вашу особливість не може прийняти навколишній світ. Тому ви вирішите об’єднатися із іншими людьми, у яких теж не виросли крила, і разом боротися за справедливість і доказувати іншим, що так само хочете жити і тами рівні можливості, як і інші люди. Що вам, в принципі, не потрібна пенсія і пільги у маршрутці, а потрібна достойна робота, де ви самі зможете заробляти на себе і свою сім’ю. Але чи вдасться вам вижити і не спустити рук у світі людей, які літають так високо, що не бачать простих людей знизу, які борються за своє право на незалежне життя? А ось на це питання ви вже дайте відповідь.
Оксана Кононова
